Підлужна О.Б., Колос З.В. Конкурентоспроможність в туризмі як провідний напрям сталого розвитку

УДК: 338.486

DOI: 10.31359/2312-3427-2019-1-469

 

О.Б. Підлужна, канд. геогр. наук, доцент кафедри економіки підприємства

https://orcid.org/0000-0002-3231-6400

З.В. Колос, канд. екон. наук, доцент кафедри економіки підприємства

https://orcid.org/0000-0003-2326-5522

ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут»

 

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ В ТУРИЗМІ ЯК ПРОВІДНИЙ НАПРЯМ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

 

В статті систематизовано підходи до визначення сутності «конкуренція», «конкурентоспроможність», розглянуті умови підвищення конкурентоспроможності як провідного напряму сталого розвитку в туризмі. Дано авторські визначення «конкурентоспроможності туристичного підприємства» та «сталого розвитку в сфері туризму».

Ключові слова. Конкуренція, конкурентоспроможність, туризм, сталий розвиток, система, середовище, ринок.

 

Постановка проблеми. У сучасних конкурентних умовах ринкового господарювання перед підприємствами усіх галузей національної економіки постало завдання вирішення комплексу проблем щодо забезпечення конкурентоспроможності їхньої продукції та конкурентних позицій на внутрішньому і світових ринках. Саме неспроможність підприємств конкурувати призводить до кризових і дезінтеграційних явищ, економічного занепаду тощо. У таких умовах життєздатними залишаються лише ті підприємства, які можуть забезпечувати й утримувати певний рівень [5].

З інтеграцією України у світовий економічний простір та виходом на міжнародний ринок туристичних послуг посилюється боротьба між суб’єктами господарювання, які пропонують туристичні послуги. Щоб забезпечити успіх на ринку, туристичне підприємство як і будь-яке інше, повинно прагнути до підвищення якості обслуговування, підвищення продуктивності праці, удосконалення форм організації обслуговування споживачів та помірність цін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед сучасних науковців проблемі конкурентоспроможності присвячені праці Гудзинського О.Д., Бондаренко Г.С., Нестеренко С.А., Судомир С.М., Судомир М.Р., Фатхутдінова Р.А. інших. Дані праці присвячені системному підходу до визначення поняття конкурентоспроможності, що заслуговує на увагу. Питання конкуренції та конкурентоспроможності, що набули важливого практичного значення в умовах ринкової економіки, залишаються не дослідженими з точки зору галузевої специфіки в туризмі, їх адекватності принципам сталого розвитку. На сучасному етапі не уточнено понятійний апарат теорії конкурентоспроможності в сфері туризму, мало дослідженими залишаються питання розробки конкурентних стратегій, не визначені фактори впливу на конкурентоспроможність туристичних підприємств.

Формулювання цілей статті. Метою статті є аналіз ключових теоретичних аспектів конкуренції та конкурентоспроможності, конкуретоспроможності туристичного підприємства, визначення факторів впливу на конкурентоспроможність туристичних підприємств, а також розгляд умов підвищення їх конкурентоспроможності як провідного напряму сталого розвитку в туризмі.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Аналізуючи трактування поняття «конкуренція»,  слід погодитись із автором Судомир М.Р. [4], яка зазначає, що дане поняття більшість науковців не розкривають з позицій системності й комплексності, а також існує різноманіття підходів до формулювання поняття як : процес; суперництво; наявність на ринку достатньої кількості продавців і покупців, боротьба; механізм.

Ми підтримуємо позицію професора О.Д Гудзинського, який не ототожнює поняття конкуренції та суперництва і зазначає, що «конкуренція цивілізованої ринкової економіки існує тоді, коли той чи інший виробник позбавлений монопольної здатності встановлювати ціни і обсяг товарів на ринку» [3, С. 83-84]. В умовах конкуренції відсутня можливість впливу на ціну. Зазначені параметри визначає ринкове зовнішнє середовище. Суперництво – це певна поведінка виробників на ринку, яка проявляється в умовах їх монопольного становища [3, С. 84]. Сучасна теорія розглядає конкуренцію як поняття структурне, а суперництво пов'язує з поведінкою організаційних систем. Як зазначає автор, повнота прояву механізмів конкуренції і суперництва залежить від ринкового середовища, наявності продавців і покупців [3, С. 88].

Співвідношення між кількістю виробників і кількістю споживачів різне. Залежно від цього професором Гудзинським О. Д. виділені такі види конкурентних структур [3, С. 88]:

  1. Удосконалена конкуренція. Вона характеризується наповненням ринку великою кількістю як самостійних виробників певного однорідного товару, так і відособлених їх споживачів. Кожний із споживачів не є покупцем суттєвої частини загального обсягу пропозицій, а виробник не може задовольнити більш-менш суттєву частку загального попиту. Узагальнюючими умовами удосконаленої конкуренції є те, що в ринковому середовищі:

– велика кількість продавців і покупців, які не впливають на ринкову ціну й обсяг товару;

  • практично відсутні бар’єри для входження в ринок згідно з майбутньою поведінкою організаційної системи;
  • відсутні штучні обмеження попиту, пропонування. Висока мобільність змінних факторів виробництва;

– високий рівень інформованості продавців, покупців про попит, витрати, ціни, кількість продуктів.

  1. Неудосконалена конкуренція. Механізм її дії проявляється в ринковому середовищі, де велика кількість відособлених споживачів і невелика кількість виробників. Кожний з них потенціально може задовольнити значну частку загального попиту. Неудосконалена конкуренція характерна при монопольному становищі виробника, коли формується монопольний вид бізнесу.

На монопольному ринку споживач зустрічається лише з пропонуванням організаційної системи-монополіста. Споживач змушений пристосовуватися до ціни товару монополіста, не маючи змоги впливати на її абсолютну величину. [3, С. 89].

Що стосується поняття «конкурентоспроможності», то слід відмітити, що  це багаторівнева економічна категорія, яку слід розглядати на рівнях:

  • конкурентоспроможності продукції і підприємства (мікрорівень);
  • галузі (мезорівень);
  • країни (макрорівень).

Конкурентоспроможність Р. А. Фатхудінов характеризував як володіння властивостями, що формують її переваги в економічному змаганні з іншими галузями за споживача (ринки збуту) її продукції і різні ресурси, які використовуються для організації функціонування галузі [6, С.36].

Бондаренко Г. С. вважає, що конкурентоспроможність це система взаємозалежних елементів, яка складається із внутрішнього середовища підприємства, його споживачів і конкурентів, об’єднаних у єдине ціле для вирішення задачі забезпечення міцних конкурентних позицій, збереження існуючих і нарощування нових конкурентних переваг [6, С.6].

Проаналізувавши різні трактування «конкурентоспроможності» в економічній літературі є підстави стверджувати, що найбільш обґрунтовано до даного визначення підійшли автори монографії «Управління формуванням конкурентоспроможного потенціалу підприємств (теоретико-методологічний аспект)» [20, С. 44], які наголошують на тому, що: конкурентоспроможність [2, С. 44]:

  • категорія визнання суб’єктами ринкового середовища;
  • проявляється при організаційній взаємодії внутрішнього і зовнішнього середовища;
  • як явище має динамічний характер;
  • це баланс попиту і пропозиції, це механізм реалізації потенціалу конкурентоздатності [2, С. 45].

Виходячи з даних позицій  «конкурентоспроможність» автори розглядають як визнану ринком сформовану і реалізовану конкурентоздатність соціально-економічних систем, яка матеріалізована у формі товару чи послуги [2, С. 45].

Отже, виходячи з вище наведеного, конкурентоспроможність слід розглядати як категорію визнання, яка характеризує суспільну цінність [5, С. 6].

Адаптуючи визначення конкуренції до сфери туризму слід зазначити, що кожна туристична організація як основна інституційна виробнича одиниця веде постійну боротьбу за найвигідніші умови доступу до туристичних та економічних ресурсів,  збуту туристичного продукту, покращує якість послуг з метою задоволення потреб споживачів та  підвищення частки підприємства на споживчому ринку та отримання максимально можливого прибутку.

Конкурентоспроможність є категорією ринкової економіки, що відображає можливість туристичного підприємства ефективно функціонувати в умовах ринкового середовища.

Конкурентоспроможність туристичного підприємства розглядають як  систему, що складається із безперервно взаємодіючих елементів та факторів впливу і характеризує ступінь реалізації потенційних можливостей підприємства набувати і утримувати протягом тривалого періоду конкурентних переваг. Це визначення охоплює як ефективність діяльності, так і здатність туристичного підприємства пристосовуватися до змінних умов зовнішнього середовища. Найбільш повно до трактування категорії конкурентоспроможності в сфері туризму на нашу думку підійшла Судомир М. Р., яка конкурентоспроможність підприємства розглядає як здатність його керівного центру реалізовувати сформований потенціал з найвищою результативністю при взаємодії з суб’єктами зовнішнього конкурентного середовища, спрямованого на досягнення головної цілі [5, С. 6].

Враховуючи вищесказане конкурентоспроможність туристичного підприємства слід розглядати, як визнану ринком сформовану і реалізовану конкурентоздатність підприємства, яка може реалізуватись у сфері туристичних послуг.

У контексті сталості добросовісна конкуренція відіграє велике соціальне і економічне значення для розвитку ринку туристичних послуг. По-перше, конкуренція є потужним стимулом економічного зростання, прискорення НТП і на цій основі сприяє зниженню витрат виробництва і цін, покращенню якості послуг та товарів. По-друге, спонукаючи підприємства знижувати загальні витрати, конкуренція сприяє підвищенню ефективності функціонування підприємств та приводить до ліквідації збиткових суб’єктів господарювання. По-третє, орієнтуючи суб’єкти туристичної діяльності на задоволення потреб ринку, конкуренція примушує підприємства диверсифікувати власне виробництво і створює передумови для розширення та формування найбільш повного пакету туристичного продукту.

Конкуренція на ринку туристичних послуг може приймати особливі форми і види у зв’язку з використанням методів забезпечення конкурентних переваг на ринку, пропозиції особливого роду товарів (товари, послуги, природні і штучні ресурси), комплексності туристичного продукту.

Для розвитку конкуренції в сфері туризму в Україні ще не створені всі необхідні умови. Негативними факторами є відсутність необхідних валютних умов, недосконалість правового регулювання відносин між споживачем (клієнтом) і туристичним підприємством, невідповідність діючої системи управління туризмом інтересам туристичних підприємств, постійне відставання від вимог часу темпів економічних реформ (структурна перебудова, податкова політика, акціонування, оренда, приватизація, система санації тощо). Тому громадяни України поки що віддають перевагу зарубіжним подорожам, які не тільки перевищують їх за якісними, але й дуже часто ціновими характеристиками, що потребує вирішення питань як на державному рівні, так і на рівні підприємств. Діяльність підприємств на ринку туристичних послуг залежить від впливу багатьох факторів, Фактори, що впливають на конкурентоспроможність, представляють матеріальні і нематеріальні умови, які впливають на формування попиту та пропозиції на послуги підприємства. В залежності від конкретних значень цих факторів підприємство може отримати сприятливі, або несприятливі для створення і підтримання конкурентних переваг умови діяльності.

Традиційно фактори поділяють на зовнішні (стосовно організації) і внутрішні. Це найбільш великі групи факторів. Всі інші фактори, що класифікуються за будь-якими іншими ознаками так чи інакше можна віднести до цих двох найбільших кластерів.

Зовнішні (екзогенні) фактори виникають за межами організації, інтенсивність їхнього прояву, як правило, не залежить від діяльності суб’єкта господарювання, а обумовлюється станом зовнішнього оточення. Внутрішні (ендогенні) – зароджуються в процесі діяльності самого підприємства. Інтенсивність прояву цих факторів залежить від діяльності підприємства, стимулюється визначеними рішеннями, чи подіями внутрішнім станом системи. Якщо внутрішніми факторами можна і потрібно керувати, то зовнішніми факторами безпосередньо керувати неможливо. До них, як правило, підприємства чи пристосовуються, що виникає досить рідко, суб’єкти господарювання по можливості зменшують їхній негативний вплив шляхом реалізації низки організаційних заходів. Іноді в результаті агресивної, у першу чергу маркетингової політики, вдається деякою мірою впливати на покупців і інших агентів зовнішнього середовища. Тому першим важливим етапом аналізу конкурентного середовища функціонування туристичних підприємств є визначення основних зовнішніх факторів, що впливають на розвиток підприємств на ринку до них слід віднести: соціально-економічні, природно-географічні, культурно-історичні, демографічні, науково-технічні та політичні.

Зовнішнє середовище включає також фактори мікросередовища, тобто ближнього оточення суб’єкта господарювання: партнерів по господарських зв’язках, постачальників, споживачів, конкурентів.

Всі фактори взаємно доповнюють один одного й іноді діють у протилежних напрямках. Кожен із них може виявляти вирішальний вплив на конкурентоспроможність підприємства, який може змінюватись в залежності від інших факторів і часу.

Важливою складовою зовнішнього середовища організації є не тільки врахування впливу його факторів на результати діяльності організації, але і виявлення можливості розвитку підприємства під впливом цих факторів. На цю обставину першими звернули увагу західні фахівці і при цьому порівняно недавно. Нам, як послідовникам ринкових перетворень, слід ретельно вивчити їх погляди і накопичений досвід для того, щоб уникнути допущених помилок і виробити власну лінію поведінки з урахуванням вітчизняної специфіки перехідного періоду та галузевих особливостей туристичної діяльності.

До факторів внутрішнього середовища туристичних підприємств слід віднести: конкурентоспроможність обслуговування, ефективність маркетингової політики, ефективність господарської діяльності, адаптивність функціонування підприємств, конкурентоспроможність туристичного продукту, фінансові ресурси та їх використання.

Розглянуті фактори та сукупність відносин, що виникають між суб’єктами ринку в результаті їх дій, свідчать про необхідність постійних маркетингових досліджень підприємств, вивчення сильних і слабких сторін конкурентів, розробки власної стратегії конкурентних переваг.

Що стосується сталого розвитку в сфері туризму то його слід розглядати в органічній єдності екологічних, соціальних та економічних складових, на що звертають важливу увагу автори Гудзинський О. Д. та Судомир С. М.

Притримуючись позиції авторів, ми вважаємо, що сталий розвиток в сфері туризу слід розглядати як розвиток, що задовільняє потреби сьогодення і створює умови для динамічного розвитку в перспективі через механізми гармонізації людини з природою та у суспільстві.

 

Висновки. Забезпечення сталого розвитку у сфері туризму вимагає формування принципово нової системи управління, де основними ознаками мають стати розробка та впровадження на національному ринку послуг гостинності прогресивних інформаційних технологій, забезпечення сприятливих умов для використання суб’єктами туристичної діяльності державних фінансових, матеріально-технічних та інформаційних ресурсів, науково-технічних розробок і технологій, стимулювання розвитку матеріально-технічної бази, реконструкції і нового будівництва туристичних об’єктів шляхом залучення позабюджетних коштів, вітчизняних та іноземних інвестицій.

 

Бібліографічний список

  1. Бондаренко Г.С. Управління конкурентоспроможністю автотранспортного підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.02 «Підприємництво, менеджмент та маркетинг». Х., 2001. 20 с.
  2. Гудзинський О. Д., Судомир С. М., Гуренко Т. О. Управління формуванням конкурентоспроможного потенціалу підприємств (теоретико-методологічний аспект): [монографія]. ІПК ДСЗУ. К., 2010. 212 с.
  3. Гудзинський О. Д., Судомир С. М., Гуренко Т. О. Менеджмент підприємницької діяльності: навч.посібник; заг. ред. О. Д. Гудзинського /2-e перевид. і допов. ІПК ДСЗУ. К. , 2011. 322 с.
  4. Єрмаков О. Ю., Судомир М.Р. Організаційно-економічний механізм зростання конкурентостійкості сільськогосподарських підприємств: [монографія]. К.: ЦП «Компринт», 2019. 183 с.
  5. Судомир М. Р.Організаційно-економічний механізм зростання конкурентостійкості сільськогосподарських підприємств : автореферат дис.… канд. екон. наук: 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами за видами економічної діяльності». ТДАТУ.  Мелітополь, 2017. 24 с. 
  6. Фатхундінов Р.А., Осовська Г.В. Управління конкурентоздатністю організації. К., 2009. 470 с.

 

О.Б. Подлужная, З.В. Колос. Конкурентоспособность в туризме как ведущий направление устойчивого развития

В статье систематизированы подходы к определению сущности «конкуренция», «конкурентоспособность», рассмотрены условия повышения конкурентоспособности как ведущего направления устойчивого развития в туризме. Даны авторские определения «конкурентоспособности туристического предприятия» и «устойчивого развития в сфере туризма».

Ключевые слова. Конкуренция, конкурентоспособность, туризм, устойчивое развитие, система, среда, рынок.

 

О.В. Podluzhnaya, Z.V.Kolos . Competitiveness in tourism as a leading direction of sustainable development

The article defines the author's definition of the concept of "competitiveness of the tourist enterprise", which is considered as recognized and marketed competitiveness of the enterprise that can be realized in the field of tourist services.

It is noted that in the context of sustainability, fair competition is of great social and economic importance for the development of the tourist services market. First, competition is a powerful driver of economic growth, acceleration of STR and on this basis contributes to lower costs of production and prices, improve the quality of services and goods. Secondly, by encouraging businesses to reduce overall costs, competition helps to improve the efficiency of businesses and leads to the elimination of unprofitable business entities. Third, by focusing on the tourism industry on meeting the needs of the market, competition is forcing businesses to diversify their production and create the preconditions for expanding and developing the most comprehensive package of tourism products.

It is proved that sustainable development in the sphere of tourism should be considered in the organic unity of ecological, social and economic components, which the authors pay attention to. and Sudomir SM Following the authors' position, we believe that sustainable development in the tourism sector should be considered as a development that meets the needs of today and creates conditions for dynamic development in the future through the mechanisms of human harmonization with nature and in society.

Keywords. competition, competitiveness, tourism, sustainable development, system, environment, market.

 

 

Стаття надійшла до редакції: 11.02.2019

 

 


:  Анотація (завант.: 8)
Переглянути онлайн:  Анотація
 




Оновлено: 19-10-2019, 17:20