Різниченко О.А. Теоретичні основи формування стратегії розвитку аграрних підприємств в умовах глобалізації економіки

УДК 631.1.016

DOI: 10.31359/2312-3427-2019-1-320

 

О.А. Різниченко, здобувач

orcid.org/0000-0002-6687-2587

olena.riznychenko@pdaa.edu.ua

Полтавська державна аграрна академія

 

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

 

У статті проведено дослідження й здійснено обґрунтування теоретичних, методичних та практичних аспектів щодо формування і реалізації стратегії розвитку аграрних підприємств. Відповідно до умов здійснення сільськогосподарського виробництва проведено удосконалення механізмів стратегічного управління та планування на підприємствах даної галузі в сучасних умовах глобалізації економіки.

Ключові слова: розвиток, стратегія, аграрне виробництво, аграрні підприємства, економічне зростання, ефективність, глобалізація.

 

Постановка проблеми. Формування стратегії розвитку є реальною необхідністю як в умовах постійних змін, які відбуваються у зовнішньому середовищі, так і в цілях та політиці самих аграрних підприємств. Більше того, потреба в стратегії розвитку будь-якого аграрного підприємства обумовлена, перш за все, необхідністю підвищення ефективності його діяльності. Успіх аграрної політики нашої держави багато в чому може визначатися мобілізацією внутрішніх ресурсів і можливостей кожним аграрним підприємством, умінням кожного керівника правильно вибрати стратегічний курс розвитку та здатністю управляти підприємницьким ризиком в досягненні намічених стратегічних цілей.

Аналіз останніх досліджень. Важливий внесок щодо вирішення проблеми розвитку аграрного виробництва та суб’єктів господарювання, а також формування стратегії їх розвитку на сучасному етапі зробили вітчизняні вчені П. Гайдуцького [1], А. Даниленка [2], І. Кириленка [3], В. Месель-Веселяка [4, 6], Ю. Лупенка [1, 4], П. Саблука [1, 5], М. Федорова [6], Л. Мармуль [7] та інших. та інші. Проведені ними наукові дослідження стали підґрунтям для здійснення аграрних трансформацій та формування стратегії розвитку аграрних підприємств.

Формулювання цілей статі. Аналіз рівня наукової опрацьованості досліджуваної проблеми показує, що поряд з глибоким теоретичним опрацюванням окремих питань стратегічного управління господарюючими суб’єктами аграрної сфери, мало уваги приділяється вивченню проблем прикладного використання і підвищення ефективності стратегічного управління на основі теоретичного обґрунтування і подальшої реалізації організаційно-економічних стратегій конкретного підприємства. Відсутність у даний час теоретичних досліджень за цими напрямками, а також актуальність проблеми формування стратегії розвитку аграрних підприємств в умовах глобалізації економіки, визначили тему та актуальність даного дослідження.

Виклад основного матеріалу. Господарська самостійність аграрних товаровиробників вимагає від них розробки власних стратегій розвитку, визначення ринкових можливостей та конкурентних переваг, аналізу стратегічних небезпек і загроз. Добре продумане стратегічне бачення, вміння реагувати на зміну ситуації і здатність втілювати в життя розроблену стратегію забезпечують аграрним підприємствам досягнення поставлених цілей і успішне функціонування в майбутньому. Зміна умов господарювання потребує необхідність розробки нових теоретичних підходів до управління аграрними підприємствами, здатних враховувати сучасну нестабільність зовнішнього середовища, проникнення на вітчизняні ринки транснаціональних компаній, глобалізацію і диверсифікацію економіки.

Для того щоб зрозуміти сутність і специфіку розробки стратегії розвитку аграрних підприємств, нами у роботі визначено сутність понять «розвиток підприємства» і «стратегія». Важливо відзначити, що всі визначення поняття «розвиток підприємства» об’єднують два аспекти: постановка мети і розробка шляху досягнення мети. Також нами встановлено, що на сьогоднішній день розвиток підприємства розглядається з точки зору двох підходів:

- з одного боку, розвиток підприємства є об’єктивним процесом, який відбувається незалежно від волі його керівництва;

- з іншого боку, розвиток підприємства є цілеспрямованим процесом здійснення змін на підприємстві.

Нами встановлено, що у даний час склалося також багато визначень категорії «стратегія», кожне з яких або відкриває нове бачення сутності цього поняття, або доповнює вже існуюче. Поняття «стратегія» увійшло в число управлінських термінів у 50-ті роки ХХ століття, коли проблема реакції на несподівані зміни у зовнішньому середовищі набула досить великого значення.

Говорячи про стратегію, необхідно мати на увазі, що, з одного боку, стратегія є детермінованою, тобто чітко спланованою, а з іншого боку, – стохастичною, що формується під впливом випадкових факторів. Переважання тієї чи іншої складової в підсумковій стратегії залежить від рівня нестабільності середовища функціонування підприємства. Таким чином, стратегія – це комбінація із запланованих дій і швидких рішень щодо адаптації підприємства до нової ситуації, до нових можливостей отримання конкурентних переваг та новим загрозам ослаблення її конкурентних позицій. Стратегія, як поняття, яке використовується в бізнесі, може бути застосована до будь-якій сфері діяльності незалежно від її масштабів і економічних характеристик (рис. 1).

 малюнок в анотації

Рис. 1. Види стратегій розвитку аграрних підприємств

 

Узагальнюючи думки вчених, що займаються вивченням сутності та процесом розробки стратегій, нами виділено принципові підходи до визначення стратегій, які можна представити у наступному вигляді (рис. 2).

Досліджуючи дані підходи до визначення сутності стратегії, ми не можемо наполягати на тому, що одне уявлення про стратегію краще, ніж інше, оскільки саме разом вони дають більш чітке її визначення. Разом з тим, поділ поняття стратегії як плану з іншими поняттями має принципове значення. Стратегія як план передбачає, що керівництво підприємства є вільним у виборі напряму руху і шляхів досягнення поставлених цілей. На практиці багато чинників як навколо, так і всередині суб’єкта господарювання слабо контролюються керівництвом. Більше того, під час реалізації навіть самого обдуманого плану обов’язково виникають непередбачені обставини, які сприяють, або перешкоджають досягненню поставлених цілей та завдань. Таким чином, практично завжди реальна стратегія виявляється не вільно передбачуваною, а вимушеною послідовністю дій.

 

 малюнок в анотації

Рис. 2. Концептуальні підходи до визначення сутності поняття «стратегія»

 

Разом з тим слід зазначити, що багато дослідників проблем розробки стратегії розглядають її як певний процес, але, тим не менше, немає однакового підходу в їх позиціях. Як показав аналіз літературних джерел, в загальному вигляді процес розробки стратегії складається з ряду послідовних етапів.

При розробці стратегії розвитку аграрного підприємства необхідно обов’язково враховувати характерні особливості, властиві аграрному сектору економіки, а саме: сезонність, незавершеність виробництва у рослинництві, циклічність отримання тваринницької продукції; підвищена ризикованість сільськогосподарського виробництва; нерівномірність надходження доходів і необхідність кредитування під поточні витрати; повільна оборотність капіталу і багато інших.

Як показав аналіз літературних джерел, в загальному вигляді процес розробки стратегії складається з ряду послідовних етапів. При цьому кожен з дослідників називає різну кількість цих етапів: від 4 (аналіз зовнішнього середовища – планування напрямів розвитку – планування стратегії – здійснення стратегії) до 8 (визначення запитів найбільш значущих «стейкхолдерів» – ідентифікація ключових компетенцій підприємства – «чорнове визначення» сфер діяльності підприємства – позиціонування продукції підприємства на ринку та у галузі, визначення стратегічних типів основних напрямів діяльності підприємства – визначення спектру можливих «стратегічних траєкторій розвитку» кожного з напрямів діяльності підприємства – остаточний відбір форм і напрямів діяльності підприємства – розробка стратегічних програм – моніторинг виконання стратегічних програм і визначення ефективності реалізації стратегії) в процесі розробки стратегії.

У цілому, загальна схема не змінюється і, на нашу думку, в узагальненому вигляді стратегія як процес являє собою динамічну сукупність взаємопов’язаних управлінських процесів: визначення місії і цілей – аналіз середовища функціонування – формування стратегії – реалізація та моніторинг процесу реалізації стратегії (рис. 3). Ці процеси логічно випливають (або слідують) один з іншого. Однак існує стійкий зворотній зв’язок і відповідно зворотний вплив кожного процесу на інші та на всю їх сукупність.

В умовах зростання ступеня невизначеності зовнішнього середовища сформульована стратегія починає застарівати з моменту свого прийняття і оприлюднення, тому дуже важливо, щоб коригування стратегічного курсу мало не випадковий, а планомірний характер, що дозволить уникнути надмірних витрат по вдосконаленню стратегії.

Стратегія повинна забезпечувати стійке економічне зростання і розвиток аграрного підприємства та підвищення конкурентоспроможності його продукції. При цьому поняття «зростання» і «розвиток» хоча і взаємопов’язані, але за своїм змістом можуть багато в чому не збігатися. У виробничій сфері, як і в живій природі, розвиток підприємства можливий не тільки при одночасному його зростанні, а й при незмінному масштабі діяльності, тобто зростання само по собі не перешкоджає розвитку.

Зростання – це в основному збільшення розмірів підприємства та розширення обсягу виробництва (випуск продукції, величина продажів, чисельність працівників та інше). На думку деяких економістів, не всяке економічне зростання може бути позитивним. Існують приклади, коли викачування ресурсів з економік, що розвиваються забезпечувало лише їх тимчасове зростання (а не якісні зміни). Ефективний економічний ріст спирається на об’єктивні стійкі передумови і є складовою частиною довгострокової стратегії соціально-економічного розвитку.

 

 малюнок в анотації

Рис. 3. Основні стадії процесу розробки та реалізації стратегії розвитку аграрних підприємств

 

Розвиток означає якісну зміну і оновлення господарської системи, підвищення ефективності її функціонування на основі вдосконалення техніки, технології та організації праці у всіх структурних підрозділах і поліпшення якості продукції, яка виробляється підприємством.

 

Висновки. Таким чином, проведений аналіз дозволяє сформулювати наступне визначення: «стратегія – це свідомо розроблені та підлягаючі постійному коригуванню в результаті невизначеності зовнішнього середовища послідовні управлінські дії, які ведуть до якісної зміни економічної системи в довгостроковій перспективі за рахунок створення і зміцнення конкурентних переваг господарюючого суб’єкта».

Особливості аграрного сектора економіки України зумовлюють особливі вимоги і ускладнення процесу стратегічного планування. В якості домінуючої розглядається специфіка агропродовольчого ринку і конкурентних відносин в галузі, яка зумовлює необхідність побудови ефективної системи державної підтримки сільського господарства та аграрних товаровиробників. При цьому мова йде не тільки про фінансову, а й про інформаційну та орієнтуючу підтримку з боку держави на всіх рівнях управління галуззю. Ключовим інструментом цього впливу має стати стратегічне управління та планування як системоутворюючі елементи в управлінні цілеспрямованим розвитком аграрних підприємств.

 

Бібліографічний список.

  1. Аграрна реформа в Україні / П.І. Гайдуцький, П.Т. Саблук, Ю.О. Лупенко та ін.; за ред. П.І. Гайдуцького. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 424 с.
  2. Даниленко А.С. Державна підтримка аграрного сектору економіки в контексті формування передумов для сталого економічного розвитку. Вісн. Білоцерк. держ. аграр. ун-ту. – 2009. – Вип. 63. – С. 3–8.
  3. Кириленко І.Г. Аграрна реформа в Україні: надбання, проблеми. Економіка АПК. – 2005. – № 5. – С. 8–14.
  4. Стратегічні напрями розвитку сільського господарства України на період до 2020 року; за ред. Ю.О. Лупенка, В.Я. Месель-Веселяка. – К.: ННЦ ІАЕ, 2012. – 218 с.
  5. СаблукП. Т. Основні напрями удосконалення державної аграрної політики в Україні // Економіка АПК. – 2011. – № 5. – С. 3–16.
  6. Месель-ВеселякВ. Я., Федоров М. М. Стратегічні напрями розвитку аграрного сектору економіки України // Економіка АПК. – 2016. – № 6. – С. 37–49.
  7. Мармуль Л.О., Петренко В.С. Стратегічне позиціонування підприємств з іноземними інвестиціями в аграрній сфері економіки. Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – Бердянськ: Видавець Ткачук О.В., 2017. – № 4 (40). – С. 43-48.
  8. Сільське господарство України 2017. Статистичний збірник. – Київ, 2018. – 245 с.
  9. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/.

 

Ризниченко Е.А. Теоретические основы формирования стратегии развития аграрных предприятий в условиях глобализации экономики.

В статье проведено исследование и осуществлено обоснование теоретических, методических и практических аспектов по формированию и реализации стратегии развития аграрных предприятий. Согласно условиям осуществления сельскохозяйственного производства проведено усовершенствование механизмов стратегического управления и планирования на предприятиях данной отрасли в современных условиях глобализации экономики.

Ключевые слова: развитие, стратегия, аграрное производство, аграрные предприятия, экономический рост, эффективность, глобализация.

 

Riznychenko O.A. Theoretical bases of the strategy formation for the development of agrarian enterprises under the conditions of the economy globalization.

The theoretical, methodical and practical aspects concerning the formation and implementation of the strategy for the agrarian enterprises development have been substantiated.

The terminological apparatus of the essence of the concept “strategy of an enterprise development” is specified and supplemented in the work. It is defined as a combination of the resource and market potentials which is specific for the agrarian enterprise and is the basis for the formation of the competitive advantages. The author's definition of “strategy” as a way of creating, implementing and maintaining the competitive advantages is proposed.

In the course of the research it was discovered that when developing the strategy of the agrarian enterprise development it is necessary to take into account the seasonality, incompleteness of production in crop cultivation, the cyclic character of livestock products, the high risk of agricultural production, uneven incomes, slow turnover of capital and many other factors.

The paper stresses that the strategy must ensure the sustainable economic growth, development of the agrarian enterprise and the increase in the competitiveness of its products. Meanwhile the concepts of “growth” and “development” are interrelated but they may differ. In the production sphere the development of an enterprise is possible not only with its simultaneous growth but also at its constant activity.

It has been established that a strategy as a concept used in business can be applied to any sphere of activity regardless of its scale and economic characteristics. The paper substantiates the fact that the strategy is not just an idea of how to behave towards a competitor or an opponent; it affects the more fundamental aspects of the organization nature as an instrument of collective perception and action. A well-formed strategy allows you to organize and distribute the enterprise’s limited resources in the most effective way taking into account the changes in the external and internal environment

Key words: development, strategy, agrarian production, agrarian enterprises, economic growth, efficiency, globalization.

 

Стаття надійшла до редакції: 20.02.2019 р.

 

 


:  Анотація (завант.: 9)
Переглянути онлайн:  Анотація
 




Оновлено: 19-10-2019, 16:26